Липовецький район лежить при переході від Подільського плато до Придніпровської височини, найвища точка якої (322 м. над рівнем моря) в межах Вінниччини знаходиться біля с.Богданівки.

Район розташований у лісостеповій фізико-географічній зоні Дністровсько-дніпровської лісостепової фізико-географічної провінції.

По геоботанічному районуванню - це Східно-європейська геоботанічна провінція. По зоогеографічному - Український лісостеповий округ Дністровсько-дніпровської лісостепової фізико-географічної провінції з відповідним рослинним та тваринним світом. Поверхня - підвищена пологохвиляста лісова рівнина, розчленована балками з лісо- і луко - степовими ландшафтами в західній частині.

Липовецький район розташований у північно-східній частині Вінницької області. Він межує з Калинівським, Погребищенським, Оратівським, Іллінецьким, Немирівським, Вінницьким районами.

Площа району - 0,979 тис.кв.км.

Примітні риси рельєфу - 15 річок. Найбільші з них - ліві притоки Південного Бугу - Десна і Соб, у які впадають річки Вільшанка, Сібок та інші. Вони об'єднані в єдину водну систему, до якої входить 74 штучних водоймища загальною площею водного дзеркала 3000 га.

Серед грунтів переважають чорноземи (глибокі, типові, опідзолені), становлячи 90,2% площі району. Розораність грунтів - найбільша в області. Площа сільгоспугідь - 83385 га, ріллі - 73725, земель запасу - 2619, фермерських господарств - 1838, лісів - 2247 га. Корисні копалини: граніт, піски, глина, торф, каолін. Родовище каоліну поблизу Турбова - одне з на Месторождение каолина вблизи Турбова - одно из наибольших в Европе.

На території району розташовані два селища міського типу і 57 сільських населених пунктів, що підпорядковані двом селищним і 25 сільським радам.

До селищ міського типу з населенням близько 10 тисяч чоловік належать районний центр Липовець і смт. Турбів. Перші письмові згадки про них належать до 1150 і 1545 рр.

Серед сільських населених пунктів 10 відносяться до числа малих з населенням менше 100 жителів, 40- до середніх, 7 - до великих з населенням від 1 тис. до 3 тис. жителів. До числа останніх належать: Стара Прилука (вперше згадана 1146 р.), Зозів (1552 р.), Вахнівка (1578 р.), Приборівка (1630 р.), Нова Прилука (1780 р.), Росоша і Нападівка вперше згадуються в літописах ХVІІІ ст.

До складу органів територіального громадського самоврядування входить 440 депутатів, в т.ч. у районній раді - 80.