У кожного міста, як у медалі, є два обличчя. "Молодим," тобто, таким, яким воно було 200 чи 300 років тому ,воно дивиться на нас з глибини часу. А "старим", тобто, сучасним ми бачимо його сьогодні. Скажімо теперішньому " обличчю" Вінниці вже близько 640 років. Звичайно жаль, що ми не можемо побачити його в роки юності, а ось "бальзаківський" вік нашого обласного центру зафіксували фотографи на початку ХХ-го століття, і ми їм за це вдячні.

Вінницький обласний краєзнавчий музей зберігає колекцію поштових листівок з видами міста, які вперше за останні кілька десятиліть було опубліковано у ювілейному виданні, присвяченому 80-річчю музею, "Срібна мить". Ці знімки зацікавлять і корінного вінничанина, який зможе порівняти сучасний вигляд вулиць і будинків з їхнім "молодим обличчям", і шанувальника старожитностей з іншого регіону.

1. Залізничний вокзал знаходився за 1,5 версти від міста. За добу повз нього проходило 14 потягів широкої колії та 6 вузькоколійної. Знімок 1915 року.

2. Особняків, збудованих у вишуканому стилі, які збереглись до нашого часу, у Вінниці не так вже й багато. Один з них, що стоїть на вулиці Пушкінській, належав капітану О.М.Четкову. Нині в ньому розташувалась медична установа.

3. В будинку лікаря Л.Длуголенського, який прикрашає вулицю Першотравневу, оселилась художня школа.

4. Преображенський Собор нині належить Православній Церкві. А були в його біографії часи, коли в ньому служили Службу Божу католики, коли це приміщення називалось органним залом.

У нинішньому вигляді відновлений храм , майже повністю, схожий із зображеним на картці початку ХХ століття.

5. Така популярна назва готелів "Савой" знайшла собі носія і у Вінниці. Цей будинок зберіг свій вигляд і функціональне призначення до нашого часу. Що правда, тепер готель називають "Україною", але на його рекламних щитах знову можна побачити давню назву. А ще сліди історичних подій, які розгортались в його стінах. За радянських часів на розі будинку встановили меморіальну дошку в пам'ять про перебування в готелі Миколи Щорса, а в останнє десятиліття ХХ-го- іншу. Про перебування у Вінниці уряду Директорії. Цей дисонанс міську владу не турбує, отож, непримиренні вороги мусять терпіти присутність один одного й чекати, чи не з'явиться на стіні "Савою" герой нашого часу.

6. Вінницький обласний музично-драматичний театр ім.. Миколи Садовського не завжди мав традиційну для таких закладів колонаду. Цей знімок було опубліковано 1910 року в літературно-художньому календарі-довіднику "Вся Вінниця". На той час театр мав 3 завіси, 10 "уборних кімнат з дзеркалами", поміщав 1000 глядачів і здавався в оренду за 600 рублів на місяць.

7. Ця вулиця завжди була центром Вінниці, хоча й носила різні назви. В пам'яті краєзнавців збереглись декотрі з них: Поштова, Миколаївський проспект, Леніна. "Соборною" її називають сьогодні.