|
Вінниччина багата на визначні місця. На її території є чимало прекрасних куточків природи, історичних місць, пов'язаних із героїчним минулим нашого народу, музеїв, пам'ятників і бюстів, які увічнюють імена видатних людей нашої Батьківщини за трудові і ратні подвиги. Багато на Вінниччині місць, зв'язаних із перебуванням тут видатних діячів, письменників, композиторів, художників. У багатьох місцях збереглись архітектурні пам'ятки давніх часів.
Найбільше історичних пам'яток і пам'ятних місць у м. Вінниці. Тут у краєзнавчому музеї зібрано цікаві матеріали з історії міста й Поділля. Однією з найдавніших архітектурних пам'яток Вінниці є «Мури» – комплекс захисних споруд, що були споруджені в XVII ст. для єзуїтського колегіуму. Будинки були обнесені великим муром із баштами та бійницями. У приміщеннях «Мурів» тепер знаходиться обласний краєзнавчий музей і обласний архів.
Про боротьбу українського народу проти польської шляхти нагадує обеліск, встановлений біля 3–ї школи на місці розгрому польсько–шляхетських військ козацькими загонами під керівництвом полковника І. Богуна в 1651 р.
У дні святкування 20–річчя з дня Великої Перемоги на могилах героїв Вітчизняної війни на меморіалі, що по вул. Козицького, було запалено вогонь вічної слави.
У Вінниці є пам'ятні місця, зв'язані з боротьбою трудящих міста проти німецько–фашистських окупантів. По вулиці Островського, в будинку № 29 знаходився штаб підпільної організації міста. В будинку по вулиці Ленінградській, № 17 містилась підпільна друкарня.
По вулиці Бевза, у будинку, де народився М. М. Коцюбинський, відкрито літературно–меморіальний музей письменника.
Багато визначних місць є в околицях Вінниці.
На мальовничому березі Південного Бугу, біля Сабарова є великий камінь, який називають «Скелею Коцюбинського». Тут, за переказами, видатний український письменник писав свої ранні твори.
На околиці Вінниці, в с. Пироговому (колишня Шереметка), знаходиться Музей–садиба великого вченого–хірурга М. І. Пирогова, який прожив тут свої останні двадцять п'ять років. На відстані кілометра від садиби, в центрі села, під дзвіницею міститься склеп, де зберігається тіло М. І. Пирогова, забальзамоване його учнем професором Д. І. Виводцевим.
У селищі міського типу Вороновиці у великому парку стоїть будинок, в якому в 1869–1870 рр. жив винахідник першого у світі літака – російський морський офіцер О. Ф. Можайський.
На південний схід від Вінниці розташоване місто Немирів. Тут зберігся будинок, де жила видатна українська письменниця Марко Вовчок (Марія Олександрівна Вілінська). Тепер у цьому приміщенні створено меморіальний музей письменниці. У великому парку міститься Немирівський будинок відпочинку, відомий далеко за межами області. Будинок, в якому він знаходиться, є архітектурною пам'яткою XIX ст. В цьому парку у свій час бував видатний російський полководець О. В. Суворов, письменник Оноре де Бальзак, композитор Людвіг ван Бетховен.
У Немирові в 1821 р. народився великий російський поет М. О. Некрасов.
На околицях Немирова є рештки скіфського городища VII ст. до н. е. – одного з найбільших на Україні.
У Брацлаві, старовинному українському місті збереглися рештки наземних земляних укріплень періоду визвольної війни українського народу 1648– 1654 рр.
Багато визначних місць є в Тульчині та його околицях. У місті в 1796–1797 рр. знаходилась штаб–квартира О. В. Суворова. Біля Тульчина, коло сіл Тиманівки, Нестерварки, Кинашева і Дранки, збереглися рештки земляних будов, де О. В. Суворов навчав російських солдатів, як штурмувати ворожі укріплення. У центрі с. Тиманівки стоїть кам'яний будинок, в якому жив О. В. Суворов. Тепер тут відкрито музей. За селом, у лісі, збереглися «Суворовські криниці». У 1954 р. в Тульчині споруджено пам'ятник О. В. Суворову. Перебуваючи в Тульчині і Тиманівці, О. В. Суворов написав книгу «Наука перемагати».
Тульчин у 1816–1826рр. був одним із центрів декабристського руху на Україні. У будинку № 20 по вулиці Пестеля у той час жив П. І. Пестель – організатор декабристів на Півдні Росії. Тут же він зустрічався з О. С. Пушкіним. По вулиці Леніна, у будинку № 1, де тепер міститься краєзнавчий музей, також часто збиралися декабристи.
У цьому ж місті довгий час жив і працював видатний український композитор М. Д. Леонтович. Тут бував і польський поет Юліуш Словацький.
У місті збереглися архітектурні пам'ятки XVIII ст.: колишній палац Потоцького і казарми суворовських чудо–богатирів.
Недалеко від Тульчина розташоване м. Ладижин. Тут збереглися рештки наземних і підземних укріплень часів XIV–XVII ст. На околиці Ладижина, над Південним Бугом, є урочище, яке за свою красу і особливу привабливість носить назву «Ладижинська Швейцарія». Територія між Ладижиним і с. Четвертинівкою звалася в минулому урочищем Батіг. Тут у травні 1652 р. відбулась битва між козацькими загонами і польсько–шляхетськими військами, відома в історії, як битва під Батогом. У цій битві Богдан Хмельницький розгромив польсько–шляхетські війська. На місці, де колись відбулась ця історична битва, встановлено обеліск.
У с. Чоботарці (нині с. Заболотне Крижопільського району) в 1886 р. народився видатний український учений-мікробіолог Д. К. Заболотний. Тут його і поховано в 1929 р. У 1928 р. Д. К. Заболотного було обрано президентом Академії наук Української РСР. У хаті, де народився і жив Д. К. Заболотний, влаштовано музей.
У с. Неменці (Іллінецький район) 9 (21) вересня 1832 р. народився видатний український композитор і письменник П. І. Ніщинський – основоположник української театральної музики. Він вперше переклав на українську мову «Ілліаду» і «Одіссею». Особливою популярністю серед широких народних мас користується його пісня «Закувала та сива зозуля».
У с. Ворошиловці (Тиврівський район) у період народно–визвольної війни 1648–1654 рр. проти польсько–шляхетського гноблення стояв із своїм загоном сотник Шпаченко. В цьому селі знаходиться могила відомого українського композитора і письменника П. І. Ніщинського. Зберігається будинок, в якому жив композитор.
У бою під с. Красним (Тиврівський район) загинув народний герой і улюблений козацький командир Д. Нечай. Високий курган і пам'ятник на полі колгоспу «Червона зірка» (між селами Красним і Черемошним) і є могила брацлавського полковника Д. Нечая.
Село Ометинці (Немирівський район) – батьківщина легендарного героя першої оборони Севастополя (1854–1855 рр.) П. М. Кішки. Шануючи пам'ять про славного захисника Севастополя, моряки Чорноморського флоту в дні святкування сторіччя першої оборони Севастополя спорудили на батьківщині героя бронзовий пам'ятник.
Село Кальник (Іллінецький район) було у свій час резиденцією калмицького і вінницького полковника І. Богуна. У селі збереглися земляні укріплення XVII ст.
У мальовничій місцевості на березі р. Русави розташоване с. Стіна (Крижопільський район). У центрі його, на так званій Замковій горі, збереглися рештки укріплення XVII ст. В 1651 р. ці укріплення штурмували польсько–шляхетські війська, але взяти їх так і не змогли. На околицях села збереглися рештки слов'янського городища IX– XI ст.
У с. Хомутинцях (Калинівський район) народився і деякий час жив відомий український письменник С. В. Руданський.
У села Браїлів та Сьомаки (Жмеринський район) 5 разів приїжджав великий російський композитор П. І. Чайковський. Тут він написав ряд своїх чудових творів. Вперше П. І. Чайковський приїжджав у Браїлів в 1878 р., останній раз – у 1880 р. В Сьомаках композитор майже повністю закінчив роботу над оперою «Орлеанська діва». У навколишніх селах П. І. Чайковський збирав і вивчав народні пісні та мелодії. Будинок, в якому жив композитор, зруйнували фашисти. На околиці Браїлова, у мальовничій місцевості, є скеля, де любив відпочивати і писати свої твори П. І. Чайковський. У народі вона відома під назвою «Скеля Чайковського».
У Жмеринському районі в с. Кармалюкове (колишні Головчинці) в 1787 р. народився Устим Кармалюк – ватажок селянського руху на Поділлі.
Найбільшим населеним пунктом придністровської частини області є Могилів–Подільський. Тут є краєзнавчий музей, в якому показана природа, історія та економіка Придністров'я.
Недалеко від Могилев–Подільського, в с. Озаринцях, є рештки фортеці часів визвольної війни українського народу 1648–1654 рр. За 3 км від с. Григорівки, в лісі, знаходяться рештки одного з великих городищ скіфського періоду. В с. Нагорянах у прямовисній скелі в два яруси розташовані 7 печер, які у давні часи були житлом первісних людей.
На одній із скель рукою хорошого майстра–патріота висічено барельєф Т. Г. Шевченка. Під барельєфом дата – «1920 рік». Під час тимчасової фашистської окупації барельєф було пошкоджено.
За 3 км від с. Нагорян над р. Лядовою розкинулось село з тією ж назвою. У вапнякових скелях біля цього села є печери і рештки великого монастиря – архітектурної пам'ятки XI–XIV ст. Крім монастиря, у скелях були висічені келії, які тепер зруйновані.
Униз по Дністру від Могилева–Подільського розташоване мальовниче с. Бронниця, де збереглися одні з найбільших у Придністров'ї печери, в яких переховувалося населення під час татарсько–турецьких нападів.
У с. Кукавці (Могилів–Подільський район) жив видатний російський художник, майстер живопису першої половини XIX ст. В. А. Тропінін. Тут він написав чимало відомих портретів і картин, зокрема портрети селянина–кріпака Р. Барабоша та війта Кукавської гміни (волості) Тодосія Бабчала, картини «Молодий український селянин», «Селянин з сокирою», «Праля», «Золотошвейка», «Весілля в Кукавці» та ін. Одним з найцінніших творів, що його залишив російський художник українському народові, є портрет легендарного народного ватажка Устима Кармалюка. У Кукавці збереглась церква, збудована за проектом і під наглядом В. А. Тропініна, який був кріпаком графа Морікова. Ця церква є цінним і єдиним архітектурним твором Тропініна.
В Ямпільському районі є с. Буша, де відбувалися великі події під час визвольної боротьби українського народу проти польсько–шляхетських загарбників у 1648–1654 рр. Значна частина цих подій висвітлена в художньому творі українського письменника М. П. Старицького «Оборона Буші». В центрі села ще збереглися рештки фортеці, погреби, підземні ходи.
За 3 км від Буші знаходиться так званий Гайдамацький яр, по якому тече р. Вушанка. Яр досить красивий, мальовничий. На правому березі Вушанки, в кам'яній скелі, є печера, відома в народі під назвою «Гайдамацька печера». Гайдамацький яр і печера, за переказами, були місцями перебування народних месників XVIII ст. – гайдамаків.
У с. Гонтівці (колишні Серби) в 1768 р. польською шляхтою було страчено одного з керівників селянського повстання на Поділлі Івана Гонту.
|
|
Пошта
