|
Здавна люди, дивлячись на Місяць, помітили на ньому темні плями. З часом вчені довели, що це не що інше, як кратери, утворені внаслідок падіння метеоритів.
Кратери існують на багатьох планетах Сонячної системи і на Землі також. Багато з них давно відомі геологам, але їх розглядали як кратери вулканічного чи тектонічного походження.
З розвитком космічної техніки вдалось більше дізнатись про давні метеоритні кратери на землі та про їх виникнення. Для них німецьким вченим Р.С.Дітцем у 1963 р. було запропоновано красивий термін: АСТРОБЛЕМА - "зоряна рана".
Вчені вважають, що зараз на нашій планеті існує близько 10 тисяч зелених "шрамів", але з впевненістю астроблемами називають лише 110-150 геологічних структур.
Через відсутність вивітрювання кратери на Місяці, Меркурії та Марсі збереглись досить непогано. На нашій планеті "зоряні рани" часто були зруйновані або поховані під міцним чохлом різноманітних гірських порід.
У земних умовах кратери найкраще збереглись на платформах та припіднятих ділянках - щитах. Сьогодні наймолодшою астроблемою є Арізонський кратер (на фото) або Каньйон Діабло, діаметром 1207 і глибиною 174 м, розташований у безлюдній місцевості в Сполучених Штатах. Вперше цю вирву описав у 1894 р. Г.Джильбер, не розуміючи, що кратер має метеоритне походження. У 1905 р. почав свої дослідження Д.Баррінджер Вони тривали два десятиліття. Ними було доведено ударне (метеоритне) походження кратера та встановлено його вік - 30 тисяч років. З уламків та залишків космічного тіла зробили висновок, що метеорит був залізним.
Як не дивно, найбільшу кількість астроблем нараховує Український щит. Вважають, що на території нашої країни існує аж сім астроблем: Болтишевська, Зеленогайська, Ротміровська, Оболонська, Торновська, Іллінецька та астроблема, яка на даний час є засекреченою (в ній ведеться промисловий видобуток діамантів).
Однією з найстаріших "зоряних ран" Землі є Іллінецька вирва (віком 400 млн. років, яка розташована поблизу села Лугове Іллінецького району, між річками Соб і Собик, на Поділлі (35 км на південний схід від Вінниці). Утворилась вона в сиву давнину внаслідок зіткнення з величезним космічним тілом. Початковий діаметр - 6,5-7 км, глибина - від 600 до 800 метрів. За оцінками вчених, "мандрівник Всесвіту", який спричинив цей земний шрам, був масою понад 400 млн. тонн і діаметром 230-300 метрів. Після зіткнення з твердими скельними породами стався вибух, в результаті чого відбулося випаровування як самого метеориту, так і земних порід, що прийняли удар. Але разом з тим значна частина цього метеориту і земних порід у момент вибуху руйнується і розлітається. Саме в таких мінералах провідними українськими геологами з Києва під керівництвом проф. А.А.Вальтера було виявлено підвищений проти земного вміст нікелю, кобальту, ірідію і т.п. За цими даними було визначено, що наш "гість" був залізно-кремнієвим.
На існування Іллінецької структури вказав проф. К.М.Феофілактов у 1851 р. Детальніше вона була вивчена В.Є.Тарасенком і описана ним у 1898 р., але лише у 70-80 рр. нашого століття після всебічних досліджень (вивчення речовинного складу гірських порід, що складають дану структуру; в порівнянні з мінералами, отриманими експериментальним шляхом після ударного стискання; з породами штучних вибухових, а також земних і місяцевих метеоритних кратерів, було доведено, що Іллінецька структура є астроблемою. Вивчення її триває й зараз, хоча за довгі роки тектонічні процеси, водяна та повітряна ерозія зробили свою справу, і вирва як така не збереглась. Нині на місці падіння метеорита можна побачити лише обпалені береги річок Соб і Собик, та для звичайної людини, не знайомої з геологією та астрономією, вони не здаються особливими. На перший погляд, це просто скелі...
|
|
Пошта
